1-е покоління (1945-1954 рр.)

1-е покоління (1945-1954 рр.) – час становлення машин з фон-нейманівської архітектурою (Джон фон Нейман), заснованої на записуванні програми та її даних на згадку про обчислювальну машину. У цей час формується типовий набір структурних елементів, які входять до складу ЕОМ. Типова ЕОМ повинна складатися з наступних вузлів: центральний процесор (ЦП), оперативна пам’ять (або оперативний запам’ятовуючий пристрій – ОЗП) та пристрої введення-виведення (УВВ). ЦП, своєю чергою, повинен складатися з арифметико-логічного устрою (АЛУ) і керуючого устрою (УУ). Машини цього покоління працювали на ламповій елементній базі, через що поглинали величезну кількість енергії та були дуже ненадійні. З їхньою допомогою, переважно, вирішувалися наукові завдання. Програми для цих машин вже можна було складати не машинною мовою, а мовою асемблера.