У середині XVII століття склався новий етап в історії обчислювальної техніки, який став передумовою для розвитку обчислювальних пристроїв та приладів.
Такий етап використовував механічний принцип обчислень та забезпечував перенесення старших розрядів. Водночас застосування таких машин сприяло «автоматизації розумової праці». У другій половині XIX століття зросла кількість обчислювальних робіт у низці сфер людської діяльності, що викликало нагальну потребу в обчислювальній техніці та підвищення вимог до неї. У цей період англійським математиком Чарльзом Беббіджем була висунута ідея розробки програмно-керованої лічильної машини, яка б мала арифметичний пристрій (АУ), пристрій управління (УУ), введення та друку.
Розносна машина – перша спроектована Беббіджем машина (1822 р.), що працює на паровому двигуні. Працююча модель являла собою калькулятор із шести цифр, здатний проводити обчислення та виводити на друк цифрові таблиці. Головним досягненням цієї епохи можна вважати розробку успішної конструкції арифмометра шведсько-російським механіком та винахідником Вільгодт Теофіл Однером. Головна особливість його дітища полягала у застосуванні зубчастих коліс зі змінним числом зубців замість ступінчастих валиків. Вони були простіші за валик конструктивно і мали менші розміри.
Спочатку поява в цей період електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) мало вплинула на випуск арифмометрів, насамперед через відмінність у призначенні, а також у вартості та поширеності. Однак, з 60-х років у масове використання дедалі активніше проникають електронні клавішні обчислювальні машини, які випускалися спочатку на лампах, а з 1964 р. на транзисторах. Лідером у цьому напрямі одразу стала Японія, яка зуміла відзначитися міні атюризацією електронної техніки, включаючи обчислювальної техніки.